Ігри для першокласників
"Пташка"
(пізнавальна гра для розвитку самоконтролю)
Перед початком гри ведучий ознайомлює дітей із різними породами дерев, показує їх на малюнках, розповідає, де вони ростуть. До початку гри кожен вибирає для себе фант — іграшку чи будь-яку дрібну річ. Гравці сідають у коло й обирають збирача фантів. Той сідає в середину кола і дає всім гравцям назви дерев (дуб, клен, липа). Кожен має запам'ятати свою назву.
Збирач фантів говорить: "Прилетіла пташка і сіла на дуб". "Дуб" повинен відповісти: "На дубі не була, полетіла на ялинку". "Ялинка" викликає інше дерево — і так далі. Хто проґавить, віддає фант. Наприкінці гри фанти повертають.
Необхідно уважно стежити за перебігом гри і швидко відповідати. Підказувати не можна.
"Плутанина"
(гра для розвитку зорового розрізнення)
Зверніть увагу дитини на те, як важливо не сплутувати звуки. Для підтвердження цієї думки попросіть її прочитати (чи прочитайте їй самі, якщо вона ще не вміє) наступні жартівливі речення.
"Не мала жаба клопоту — купила порося". "Лізе рак-неборак, як ущипне — буде знак".
Запитайте дитину, що переплутано. Які слова потрібно вжити замість цих?
"Бабуся кладе до своєї валізи..."
(гра для розвитку механічної пам 'яті)
Грати можна удвох із дитиною, але краще — компанією з 3-5 дітей. Дорослий починає розповідь: "Бабуся кладе до своєї валізи... гребінець", а наступний гравець має повторити вже сказане, додавши свій предмет: "Бабуся кладе до своєї валізи гребінець і... капці" тощо. Гра триває доти, доки ряд не стає таким довгим, що його вже не можна відтворити. У дітей це може і бути 18-20 предметів.
"Чи так буває?"
(завдання для формування уваги та вміння вільно висловлювати свої думки)
Дитині розповідають неправдоподібну історію, а потім запитують: "Чи так буває?" Якщо вона відповідає: "Ні", то запитують, чого саме не буває і чому. Якщо дитина вважає все розказане правдоподібним, слід переконатися в тому, що вона зрозуміла історію.
Достарыңызбен бөлісу: |