Ігри в школі На перерві дітлахи-звірята встигли розглянути школу й поділитися з друзями своїми враженнями.
Так, а от пострибати тут особливо ніде! — вимовила Білочка.
Чому? — заперечило Вовченя. — А стільці й столи в класі? Саме для стрибків придадуться.
Білочка зраділа спритності Вовченяти. Разом вони влаштували справжні перегони з перешкодами по всьому класі. Коли продзвенів дзвінок на урок, гра була в самому розпалі.
Збуджене й скуйовджене Вовченя не відразу помітило вчителя. А коли зупинилося, то з подивом оглянулося на своїх товаришів. Білочка теж не могла зрозуміти, у чому річ. Інші учні стояли біля своїх столиків і розгублено дивилися на безладдя в класі.
Так, повеселилися...— спокійно вимовив їжак,— А дзвінок на урок уже продзвенів!
Я не чув! — сказало захекане Вовченя.
І я не чула...— прошепотіла Білочка.
Білочка й Вовченя, поставте, будь ласка, столи й стільці рівно,— попросив учитель.
Коли порядок у класі було відновлено, учитель оголосив урок математики.
їжак запропонував хлопцям познайомитися з підручником, із зошитом у клітинку. У зошиті треба було виконати перше завдання: порахувати й намалювати фігури. Усі впоралися швидко, тільки Вовченя з Білочкою не зрозуміли завдання.
А коли Білочці стало зовсім нудно, вона дістала з портфеля горішки й прийнялася їх розглядати, грати.
Як у тебе вийшло, Білочко? — звернувся до учениці Їжак.
А я нічого не змогла зробити,— вимовила Білочка, сховавши горішки в парту.
Але ж зараз Заєць ще раз докладно пояснював завдання! Ти не чула?
Ні! — зізналася Белочка. — Не чула...
А що ж ти робила? — поцікавився їжак.
Я грала з горішками,— чесно зізналася Білочка.
Ну що ж, прийшов час для розмови про ігри в школі,— звернувся їжак до всього класу. — Грати в школі можна, але давайте разом подумаємо, коли грати, де, як і в які ігри,— продовжував учитель.
Можна стрибати й бігати! — радісно запропонувало Вовченя, що ще перебувало під приємним враженням від гри з Білочкою.
Можна,— погодився Їжак. — Але тільки на спортивній площадці або у фізкультурному залі. А в класі або в коридорі від таких ігор можуть статися неприємності. Які, діти?
Забрудняться, зламаються столи або стільчики! — відповіло Лисеня, лапкою ніжно погладжуючи свою парту.
Боляче заб'ються самі учні або вдарять когось ненавмисно! — затурбувалося Зайча.
Так, це вірно! А ще? Після таких ігор важко відраз; заспокоїтися й на уроці учень стає неуважним, йому важко розуміти, слухати! — підказав дітям Їжак.
Це точно,— погодилися Вовченя й Білочка, але разом додали: — Але в що ж нам грати під час відпочинку на перерві?
Усе задумалися. І Їжак думав разом із дітьми.
Можна грати в настільні ігри, у шашки, у шахи? — запитало Ведмежа.
Звичайно, можна! Але якщо довго сидиш на уроці, а потім сидиш ще й на перерві, спина буде втомлюватися. Та й порухатися для організму корисно,— пояснював учитель.
А може, нам зробити тенісний стіл у коридорі й улаштовувати змагання? — запропонував Заєць.
І ще повісимо на стінку кольорове коло й будемо кидати в ціль маленькі м'ячики на липучках! — розмріялося Лисеня.
Молодці, діти! Здорово придумали! — похвалив учитель. — Так ми й зробимо. А є й інші цікаві й негучні ігри: «Струмочок», «Тихіше їдеш — далі будеш», «Плутанка» та багато інших. Я обов'язково вас із ними познайомлю. А в що можна грати на уроці?
На уроці не грають, а вчаться! — поважно вимовило Ведмежа. — А то весь урок пропустиш! Як же тоді дізнаватися нове?
Правильно, Ведмежа! — погодився Їжак. — Але є ігри, які допомагають краще засвоїти, закріпити урок. І я теж буду вас із ними знайомити.
А іграшки на уроці сильно відволікають самого учня і його товаришів. Зрозуміло, Білочко?
Так,— тихо вимовила вона. — Я більше не буду, вибачите мене, будь ласка.
Звичайно, ми тебе вибачаємо, а на ваших помилках сьогодні всі навчилися правильно фати й відпочивати в школі.
Пролунав дзвінок з уроку. Дітлахи-звірята дружно стали лаштувати тенісний стіл у коридорі. А їжак навчив усіх нових ігор.
Так весело й цікаво пройшов перший день у Лісовій школі.