Класифікація та основні причини артеріальної гіпертензії

-
гіпоплазія нирок 
Ендокринні АГ: 

акромегалія 

гіперкортицизм (хвороба та синдром Кушинга) 

тиреотоксикоз 

гіперпаратиреоз 

феохромоцитома 

первинний гіперальдостеронізм (синдром Кона) 
Нейрогенні АГ: 

пухлини головного мозку 

діенцефальний синдром 

черепно-мозкова травма 

підвищення внутрішньочерепного тиску 
Гемодинамічні АГ: 

коарктація аорти 

повна атріо-вентрикулярна блокада 

аортальна недостатність 

аортосклероз 

справжня поліцитемія 
АГ при синдромі апное уві сні 
АГ при гестозах вагітних 
Ятрогенні (медикаментозні) АГ
 
В. Стадіями 
(за наявністю уражень органів-мішеней): 
І стд. 
– об’єктивних ознак ураження органів-мішеней немає; 
ІІ стд. 
–
 
наявні об’єктивні ознаки ураження органів-мішеней, але без 
симптомів з їхнього боку або порушення функції (субклінічні 
ураження органів-мішеней): 

серце: гіпертрофія лівого шлуночка (за даними ЕКГ, ЕхоКГ); 

нирки: мікроальбумінурія (30-300 мг/добу) або незначне 
зростання креатиніну сироватки (115-133 мкмоль/л у чоловіків, 
105-124 мкмоль/л у жінок); 

очне дно: генералізоване звуження артерій сітківки. 
ІІІ ст. 
–
 
наявні об’єктивні ознаки ураження органів-мішеней, з 
симптомами з їхнього боку та порушенням функції: 

серце: гострий інфаркт міокарда, серцева недостатність ІІА-ІІІ 
стд.; 


нирки: протеїнурія (>300 мг/добу) або ниркова недостатність 
(креатинін сироватки понад 133 мкмоль/л у чоловіків та понад 
124 мкмоль/л у жінок, чи розрахований кліренс креатиніну/ 
швидкість клубочкової фільтрації <60 мл/хв. [мл/хв×1,73 м
-2
]); 

головний мозок: транзиторна ішемічна атака, інсульт, гостра 
гіпертензивна 
енцефалопатія, 
хронічна 
гіпертензивна 
енцефалопатія ІІІ ст., судинна деменція; 

судини: розшарування аорти; 

очне дно: крововиливи та ексудати в сітківці з набряком диску 
зорового нерва або без нього. Набряк диску зорового нерва – 
ознака злоякісної АГ. 
Гіпертензія 
per se
є безсимптомним станом, хоча і пацієнти, і 
чимало лікарів схильні приписувати їй такі симптоми як головний біль, 
запаморочення, шум у вухах, потемніння у очах, підвищену збудливість, 
дратівливість, порушення сну, тривожність, неспокій. Причинно-
наслідкового зв’язку між АГ та цими симптомами не виявлено: у осіб без 
АГ вони зустрічаються не рідше, ніж у пацієнтів з АГ. Головний біль 
може бути симптомом дуже важкої АГ, коли рівень АТ перевищує 
230/120 мм рт. ст., що супроводжується ознаками гострої гіпертензивної 
енцефалопатії: порушенням свідомості, блюванням, набряком диску 
зорового нерва при фундоскопії.
Отже, єдиною ознакою і єдиним діагностичним критерієм будь-
якої АГ є підвищення АТ понад 140/90 мм рт. ст., яке фіксується при 
повторних (щонайменше трьох) вимірюваннях протягом щонайменше 
кількох тижнів. Якщо ретельно дотримуватися стандартної процедури 
вимірювання АТ, то у більшості випадків задокументувати АГ нескладно, 
але можливі труднощі з діагнозом при транзиторному (нестійкому) 
характері гіпертензії, офісній гіпертензії («гіпертензії від білого халату») 
та амбулаторній (маскованій) гіпертензії.
Транзиторна АГ проявляється епізодичними, часто ситуаційними 
підвищеннями АТ, які відповідають критеріям АГ, однак не реєструються 
при повторних вимірюваннях протягом кількох тижнів. Нерідко 
транзиторна АГ є складовою клінічної картини т.зв. нейро-циркуляторної 
дистонії за гіпертензивним типом. Тоді вона супроводжується ознаками 
вегетативного 
дисбалансу, 
гіперсимпатикотонії: 
тахікардією, 
екстрасистолією, збудливістю, дратівливістю, неспокоєм, стійким білим 
або червоним дермографізмом, пітливістю. Здебільшого з часом у таких 
осіб формується стійка АГ. Найкращий спосіб діагностувати транзиторну 

АГ – щоденно реєструвати рівень АТ у домашніх умовах протягом 
кількох тижнів. 
Офісна АГ – це підвищення АТ, яке реєструється тільки в умовах 
лікувального закладу (на прийомі у лікаря), і не виявляється при 
вимірюваннях в домашніх умовах. Гіпертензія від білого халату є 
важливою проблемою, оскільки з одного боку, таких пацієнтів часто 
піддають невиправданому ризику від непотрібного гіпотензивного 
лікування, а з іншого – доведено, що пацієнти з офісною АГ мають 
підвищений рівень серцево-судинного ризику і нерідко – гіпертензивні 
ураження 
органів-мішеней. 
Тому 
документування 
будь-якої 
АГ 
обов’язково має передбачати вимірювання АТ у домашніх умовах; при 
виявленні офісної АГ слід провести повне обстеження пацієнта з метою 
своєчасного 
виявлення 
субклінічних 
уражень 
органів-мішеней. 
Остаточно феномен офісної АГ верифікується даними амбулаторного 
(добового) моніторування АТ (АМАТ): виявлення нормальних значень 
АТ протягом 24 годин моніторування та протягом денного періоду запису 
підтверджує діагноз. 
Амбулаторна або маскована гіпертензія – це феномен, що 
протилежний офісній АГ, при якому офісний АТ нормальний, а домашні 
вимірювання та дані АМАТ виявляють гіпертензію. У таких пацієнтів 
підвищений ризик серцево-судинних ускладнень. Масковану АГ слід 
запідозрити у нормотензивних осіб з ураженнями органів-мішеней. 
Щоденник домашніх вимірювань АТ та АМАТ допомагають встановити 
діагноз та призначити лікування. 

жүктеу/скачать 1,22 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: