Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів

кінцівок, набухання шийних вен. У важких випадках можна виявити 
гепато-югулярний рефлюкс – збільшення набухання шийних вен при 
надавлюванні рукою на передню черевну стінку.
Обличчя у хворих нерідко одутле, шкіра жовтувато-бліда із значним 
ціанозом губ, кінчика носа, вух, рот напіввідкритий, очі тьмяні (обличчя 
Корвізара). 
В легенях зміни, характерні для основного захворювання. Може 
визначатись рідина в плевральній порожнині (гідроторакс, частіше 
правобічний). Гепатомегалія виявляється у всіх хворих. Можливе 
визначення вільної рідини в черевній порожнині – асцита.
В аналізі крові виявляють еритроцитоз, збільшення гематокита та 
вмісту гемоглобіна, у важких випадках – поліцитемія із збільшенням 
вмісту еритроцитів, тромбоцитів та лейкоцитів, сповільнення ШОЕ. 
 
Гострий ексудативний перикардит 
Збільшення розмірів серця при деяких хворобах перикарду не 
відноситься власне до кардіомегалії. Проте розгляд цих станів в рамках 
синдрому кардіомегалії виправданий наявністю спільного симптому – 
розширення меж серця, що виявляється різними методами. 
Перикардит – це запалення листків перикарда різної етіології. 
Перикардит частіше всього є місцевим проявом якогось загального 
захворювання (туберкульоз, дифузні хвороби сполучної тканини) або 
супутнім захворюванням патології міокарду та ендокарду. 
Причини, що ведуть до розвитку хвороби, різноманітні: 
Інфекційні 

Вірусна інфекція (віруси Коксаки, ЕСНО, грипу А та В, 
герпеса, аденовірус тощо) 

Бактеріальна інфекція (пневмококи, стафілококи, менінгококи, 
стрептококи, мікобактерії туберкульозу, хламідії, сальмонели 
тощо) 

Грибкова інфекція 

Рикетсії 
Неінфекційні 

Алергічні захворювання 

Системні захворювання сполучної тканини 

Захворювання з вираженим порушенням обміну речовин 
(гіпотиреоз, уремія, подагра, амілоїдоз тощо) 

Іонізуюча радіація, рентгенотерапія

Інфаркт міокарда 


Злоякісні пухлини 

Гемобластози 

Геморагічні діатези 

Травма грудної клітки 

Операції на серці та перикарді 
Формування ексудативного перикардиту в більшості випадків 
проходить стадію сухого перикардиту. При повільному накопиченні 
випоту в порожнині перикарду та невеликому об’ємі запальної рідини 
суттєвих гемодинамічних зсувів може не відбуватись, в той час, як 
швидке накопичення ексудату та значний його об’єм можуть приводити 
до розвитку тампонади серця. 
Хворі скаржаться на тупі болі в області серця або відчуття важкості 
в області серця, задишку, підвищення температури, порушення 
загального самопочуття, симптоми інтоксикації. Задишка зменшується в 
сидячому положенні при нахилі тулуба уперед. Можуть з
,
явитись 
симптоми, що пов’язані із здавлюванням близькорозташованих органів: 
трахеї (гавкаючий кашель), стравоходу (дисфагія), легень (задишка), 
поворотного нерву (сиплий голос). 
Об’єктивне обстеження. При великих об’ємах випоту хворі нерідко 
займають вимушене сидяче положення. При огляді: деяке вибухання 
грудної стінки в прекардіальній області. Перкуторно: розширення меж 
серцевої тупості в усі сторони. Над всією поверхнею серця визначається 
абсолютно тупий перкуторний звук. Межі серцевої тупості змінюються в 
залежності від положення тіла хворого. Верхівковий поштовх та інші 
пульсації в прекардіальній області не визначаються. Тони серця різко 
ослаблені та поєднуються із шумом тертя перикарду. 
АТ при відсутності тампонади може бути не зміненим. З’являється 
парадоксальний пульс – ослаблення його наповнення на вдосі. 
Спостерігається набухання шийних вен, одутлість обличчя . 
Рентгенологічне дослідження
органів грудної клітки виявляє 
збільшення тіні серця, зглаження серцевого контуру, зникнення талії 
серця. Тінь судинного пучка стає короткою. При зміні положення тіла 
контури серця також міняються. Характерна ослаблена пульсація контура 
тіні серця, пульсація аорти збережена. Легеневі поля чисті. Трикутна 
форма тіні серця виникає при тривалому хронічному випоті, коли 
зовнішній листок перикарда стає ригідним. 
На
ЕКГ
підйом сегмента ST з наступною інверсією зубця Т; 
зниження вольтажу комплекса QRS. 

На 
ЕхоКГ 
виявляють розділ листків перикарду з утворенням 
ехонегативного простору за задньою стінкою ЛШ (діагностичне значення 
має діастолічна сепарація листків перикарду). Виявляють гіперкінезію 
епікарду. Вважають що 1см ехонегативного простору відповідає 150-
400мл, а 3-4см - 500-1500мл рідини. Значна кількість випоту 
супроводжується появою ехонегативного простору (9-20мм та більше) як 
ззаду, так і спереду камер серця. Виникає гіперкінезія вільних стінок ЛШ 
та МШП.
Лабораторні дослідження
включають перш за все аналіз 
перикардіального випоту. 
Для перикардіального парацентезу існують певні покази: 

симптоми тампонади серця 

підозра на наявність гною в порожнині перикарду 

підозра на пухлинне ураження перикарду 
Ексудат має відносну щільність більше 1,018, вміст білку більше 
30г/л, реакція Рівальта позитивна.

жүктеу/скачать 1,22 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: