Кобиляча голова
25
Аж обiзвалась Кобиляча голова. Стукотить, гримотить, до дiдово¨ı дочки
вечеряти йде.
— Дiвко, дiвко, одчини!
Вона одчинила.
— Дiвко, дiвко, через порiг пересади!
Вона пересадила.
— Дiвко, дiвко, зсади мене на пiч!
Вона зсадила.
— Дiвко, дiвко, дай менi вечеряти!
Вона подала ¨ıй вечеряти.
— Дiвко, дiвко, влiзь менi в праве вухо, а в лiве вилiзь!
Як заглянула ж вона в праве вухо, а там усякого добра i видимо, й
невидимо! Чого там тiльки й не було!.. I убрання всякi, конi, карети,
кучери. А золота та срiбла! А грошей!..
— Бери ж, що тобi треба i скiльки хоч,— каже Кобиляча голова,— це
тобi за те, що мене слухала.
Вона набрала собi всякого добра i вилiзла в лiве вухо. А голова так i
загула, де й дiлась, мов крiзь землю провалилась...
Вранцi вернувся дiд. Увiйшов у свою землянку — так куди! Й не
пiзнати нi землянки, нi дiдово¨ı дочки: в землянцi, як у свiтлицi, прибрано
та чисто, а дiдова дочка сидить, як панянка пишна, убрана в шовкове
плаття та в золото, а коло не¨ı лаке¨ı та служебки ходять, i тiльки вона
очима проведе — уже й знають, чого ¨ıй треба. Як увiйшов дiд, вона зараз
розказала йому все, що було, дала йому грошей:
— Оце,— каже,— дiдусю, за те, що ти прийняв мене, нещасну сироту.
Потiм звелiла запрягти карету i по¨ıхала до свого батька.Ї¨ı там не впi-
знали, i як уже вона розказала все, то мачуха аж об поли вдарилась, що,
бач, вона думала ¨ı¨ı з свiту зiгнати, а тут зовсiм не так вийшло... Вона
погостювала трохи, дала батьковi грошей та й по¨ıхала в город, купила там
собi будинок i зажила панiю. Як тiльки вона по¨ıхала, баба давай торочити
дiдовi:
— Одведи та й одведи й мою дочку туди, де була твоя: нехай i вона
стане такою панiєю.
— Та й нехай же збирається; я одведу.
Вона зараз налагодила харчiв — не попелу та печини, як дiдовiй дочцi,
а борошна, пшона i всяких ласощiв. Поблагословила дочку:
— Слухай,— каже,— батька; куди вiн вестиме, туди й iди за ним.
Пiшли, увiйшли в лiс. А лiс темний-темний, дуби такi товстi, що чоло-
вiк не обнiме, i хоч би де стежечка, так, немов там нiколи чоловiча нога
не була, аж сумно якось.
Достарыңызбен бөлісу: