16
Українськi народнi казки
вона не озивається. Шукав, шукав — не знайшов. Кличе слуг. Тi бiгають,
питають... Нема!
Злякався цар. Послав вiстi, куди лише мiг. Потiм надiслав сво¨ıх гiнцiв
у чужi держави й пообiцяв тому, хто знайде доньку, цiле своє царство.
Тисячi людей шукали царiвну, але та пропала, наче земля ¨ı¨ı проковт-
нула.
Дуже журиться цар. Одна в нього була дочка i зникла. Нiщо йому не
миле. З великого жалю захворiв.
Ходять до нього лiкарi, та задар: хирiв i хирiв.
Раз задрiмав цар у саду, й приснилося йому, що того дня, коли страш-
на буря пройшла серед дня, у хмарi був семиголовий змiй. Вiн ухопив
його доньку й понiс на верх високого дерева. А на тому деревi сто¨ıть
змi¨ıв палац, у ньому полонянка...
Пробудився цар i думає собi:
«Сон сном, але може бути й правда. Бо того дня справдi моя донька
пропала. Ану, спробуймо!»
I дав знати по усiх державах, що якби знайшовся такий витязь, кот-
рий вилiзе на височезне, аж до неба, дерево й визволить його доньку, то
вiддасть ¨ı¨ı за нього замiж i всi володiння передасть йому.
Ой, як почули це молодi люди, почали сходитися iз цiлого свiту до
царського двору: герцоги, барони, графи, навiть гарно вбранi циганськi
легенi... Котрий себе хоч трохи вважав лазiєм, кожний голосився у царя,
бо кожний мав охоту стати його наслiдником. Лiзли — однi вгору, iншi
вниз. Декотрi пiднялися так високо, що ледве ¨ıх уже було видно, але далi
не могли i злазили.
Так тривало день, другий, третiй... Далi — тиждень, два... Успiху нi-
якого!
Та був у царя один свинарчук — колись давно королi й царi мали стада
всяко¨ı худоби. Дивився, дивився, як пани намагаються вилiзти на дерево,
й думає собi:
«Гей, коби цар дозволив менi, принiс би я од змiя його дiвку!»
Й не перестав думати про це, коли доглядав стадо. Навiть якось про-
говорив уголос:
— Гей, коби цар дозволив менi!
А стара свиня-льоха почула цi слова, пiдiйшла до нього, почухалася й
каже:
— Газдо, спiши до царя й проси дозволу лiзти. Ти вилiзеш на високе
дерево i визволиш дiвку. Я тебе добре знаю. Сю пораду даю через те, що
ти нас чествував. Най цар зарiже старого безрогого буйвола, най з нього
злуплять шкiру, а з то¨ı шкiри най накаже пошити для тебе три кожухи.
Достарыңызбен бөлісу: