Ох!
9
От йдуть полем, паничi випустили сокола на перепела; так сокiл жене-
ться, а перепел тiкає: сокiл не дожене, перепел не втече. Син перекинувся
соколом, так зразу i насiв на того перепела. Паничi побачили.
— Це твiй сокiл?
— Мiй.
— Продай його нам.
— Купiть.
— Що тобi за його?
— Як дасте триста рублiв, то берiть собi сокола, тiльки без шапочки.
— Ми йому парчову зробимо...
Поторгувались, продав за триста рублiв. От паничi пустили того сокола
за перепелицю, а вiн як полетiв, та й полетiв, та перекинувся парубком i
знову прийшов до батька.
— Ну, тепер ми розжились трохи,— каже батько.
— Постiйте, тату, ще буде. Як будемо,— каже,— iти через ярмарок,
то я перекинусь конем, а ви мене продавайте: дадуть вам за мене тисячу
рублiв; тiльки продавайте без недоуздка.
От пiдходять до мiстечка там, чи що,— аж ярмарок. Син перекинув-
ся конем — i такий кiнь, як змiй, i приступить страшно! Батько веде
того коня за недоуздок, а вiн так гарцює, копитом землю вибиває! Тут
понаходилось купцiв — торгують.
— Тисячу,— каже,— без недоуздка, то й берiть!
— Та навiщо нам цей недоуздок, ми йому срiбну позолочену уздечку
зробимо! — Дають п’ятсот.
— Нi!
А це пiдходить циган слiпий на одне око:
— Що тобi, чоловiче, за коня?
— Тисячу без недоуздка.
— Ге! Дорого, батю: вiзьми п’ятсот з недоуздком!
— Нi, не рука,— каже батько.
— Ну шiстсот... бери!
Як узяв той циган торгуваться, як узяв — так чоловiк i шага не спускає.
— Ну, бери, батю, тiльки з недоуздком.
— Е, нi, цигане, недоуздок мiй!
— Чоловiче добрий! Де ти видав, щоб коня продавали без уздечки? I
передать нiяк...
— Як хочеш, а недоуздок мiй! — каже чоловiк.
— Ну, батю, я тобi п’ять рублiв накину,— тiльки з недоуздком.
Чоловiк подумав: недоуздок яких там три гривни вартий, а циган дає
п’ять карбованцiв. Взяв i оддав. Запили могорич; чоловiк пiшов, взявши
Достарыңызбен бөлісу: